Bпя’те на старті

грин грей

За 25 років ви пережили різні часи: були підйоми, були «рівні» періоди. Що цінуєте найбільше?

Дизель (Андрій Яценко): Найприкольніше направду те, що ми робили вже разів зо п’ять. Це – починати. З самого початку. Ми робили це тому, що кожний новий альбом починаємо наново винаходити. Ми не намагаємося підтримувати популярність наших попередніх хітів. Навпаки, шукаємо якісь нові форми.

У кожній нашій «п’ятирічці» є початок, розвиток і реалізація. А потім ніби набридає. Тому знову робимо все спочатку. Можливо, з позицій шоу-бізнесу це й неправильно. Та з точки зору легендарності – аби залишитися надовго в серцях, це спрацьовує краще, ніж, скажімо, миттєвий злет, а потім необхідність утримуватися якимись інфоприводами чи піснями.

Тому ми знову — «на старті». Вчимося знімати нові кліпи — сучасні, сьогоднішні, шукаємо новий саунд, знову набираємо інструментальну групу.

Мурик (Дмитро Муравицький): — Адже змінюється музика, відповідно, потрібні інші виконавці.

Д.: — Всім відомо, що група «Грін Грей» — це Дизель та Мурик. І ми ніколи не «розпадалися». А решту музикантів набираємо під конкретні проекти. Наприклад, під класичний рок, який був в альбомі «Емігрант», ми запросили класних рок-н-рольних «живих» музикантів. А новий альбом  “WTF?!” ми випустили в стилі «Дабстеп» з хард-кором, тож запросили могутніх бас-гітариста й соло-гітариста.

М.: — Вони чудово грають дез-метал, важку брутальну музику. Таким чином ми зробили жорсткіше звучання. Знаєте, у нас є пісня «Якби я знав», Там такий рядок: «Повторив би, навіть, якби я знав». Наш основний принцип – не картати себе, ні про що не шкодувати. Я відповідаю за ці слова кожним днем свого життя.

Ви творчий тандем, як і раніше? Дмитро – вірші, Андрій – музика?

Д.: — Зазвичай, так. Хоча буває й інакше. Скажімо, попередній альбом продюсував відомий в Європі Макус, він збагатив наш саунд сучасними музичними ідеями. Ми в якомусь сенсі не можемо подивитися на себе «збоку», тому необхідні молоді люди, які відчувають найновітніші сучасні тенденції.

Ще й можливо, заглядають у завтра?

Д.: — Швидше ми маємо туди заглядати. А вони ж молоді, вони на хвилі, в мейн-стрімі. Хіба такі намагаються заглядати наперед?

М.: — Вони такі ж я ми свого часу: тут і зараз!

Д.: — Сьогодні ми працюємо з одним із найкращих саунд-продюсерів, дуже відомим  — Андрієм Мазепою. Він дає свої ідеї для втілення. А щодо концепту – це «пісненаписання», тут я відповідаю за музику, Мурик – за тексти. Інша справа – як ці пісні «подати» молоді. Ми завжди йдемо за нею. Знаєте, науковці визнали, що люди серйозно сприймають музику лише у віці від 14 до 21 року. Якщо взяти середньостатистичну масу, то музичного збагачення зазвичай людина потребує лише до 21 року. Потім починаються різні життєві обставини…

М.: — А плей-лист людини, з яким вона виросла, залишається незмінним.

Д.: — Так. І в чому наш секрет? Це дуже кльова річ. Ми намагаємося «влізти» в плей-листи усіх «наших» п’яти поколінь.

М.: — Ми не хочемо бути як Deep purple, розумієте? Одні й ті ж люди, така ж музика… А так, як Led Zeppelin – зібратися один раз на 20 років…

Д.: — Та за 20 хвилин заробити міліард доларів! Це — надзадача.

Ви свій міліон вже заробили?

М.: — Гривень. Минулого року за новий альбом.

Д.: — Ми вже заробили не один міліон доларів. Та витратили ще більше!

М.: — А скільки в нас вкрали! Це взагалі окрема тема.

Розкажіть про це.

Д. Що розповідати? В нас понад 25т хітів.  Та авторські права в нас порушеються як в жодній країні світу. Наш перший альбом вийшов…

М.: —  600 000 екземплярів офіційно. Хоча альбом вийшов на касеті, яка була піратською.  І в нас примудрилися визнати офіційним піратський тираж!

Д.: — І все продовжується з кожним наступним альбомом. Ця проблема не тільки наша, вона загальна для всіх творчих людей в нашій країні. Проте всі 25 років нашого служіння музиці вона нас годує.

М.: — Ми не маємо інших справ. Жодного бізнесу.

Д.: — Просто займаємося музикою й насправді заробляємо не так вже й мало, У порівнянні з середньостатистичною людиною в нашій країні.

М.: — Мене особисто, наприклад, не тягне на щось інше. Якщо я чимось займаюся, це може бути інша музика, некомерційна. Вона є, я цим займаюся. Андрій може зібрати джем-сейшн, він добрий організатор, час від часу дає музикантам можливість виявити свої таланти.

Якось нас із Фаготом («ТНМК») запитали на одній телепрограмі чи стільки ж концертів у нас тепер, як в 90-ті? Ми разом відповіли: «Ні. Та вони в нас є»!

Д.: — Звичайно ж, не стільки, як тоді! За перші джва роки «Грін Грей» записав лише шість пісень! А потім не було можливості навіть на один день заїхати на студію, щоб дописати альбом. Уявіть: два роки концертів з шістьма піснями! Ми грали «по колу» — один раз, потім знову й знову.

М.: — Це був суцільний «біс»!

Скільки з того часу з’явилося пісень?

М.: — Взагалі – п’ять альбомів, не враховуючи синглів.

Д.: — Мабуть, сотня – це офіційно.

В Інтернеті я зустрічала число 187.

М.: — Цілком ймовірно. Знаєте, ми не рахували.

В яких стосунках ви з сучасним шоу-бізнесом?

М.: — Ми – його частина.

Д.: — Як сказати? Наш шоу-бізнес виріс разом з нами, поруч. Ми не приходили до нього,

М.: — Ми створювали його. Якщо згадати 90-ті, тоді все було вперше. Перші салони краси відкривали наші подруги. Все – починаючи з того, що вдягти й куди йти – відпрацьовували на нас. Ми влаштовували «Грін Грей»-паті»…

Д.: — Ми були в усіх заставках музичних передач на ТВ, наші ліпи різали на перебивки, адже ми використовували комп’ютерну графіку.

М.: — Згадайте передачу «Мелорама», яку вів Влад Ряшин. Це сьогодні він великий кінопродюсер.

Д.: — А колись працював на якомусь телеканалі в Запоріжжі, ми були знайомі, він якось брав у нас інтерв’ю. Після концерту сів у наш гастрольний автобус і поїхав з нами до столиці. Пам’ятаю, близко 7 ранку ми зупинилися на якомусь базарі, там Влад купив собі туфлі…

М.: — На нас формувався музичний эфір. Адже хтось пристойний мав звучати поряд із закордонною «фірмою»!

Хлопці, ви – справжні патріархи українського року!

М.: — Із само ідентифікацією у нас завжди все було гаразд. Ми знали, що ми українці, живемо в столиці України. А решта – не має значення. Ми завжди висловлювалися тією мовою, яку вважаємо рідною, на якій говорили з дитинства. Ми завжди любили рідне місто. І де б не виступали, завжди презентували себе: «Перед вами київська група «Грін Грей»! Як би не називали нас «псевдо патріоти», що б на нас не вішали, як кажуть – собака гавкає, а караван іде!

У вашій біографії був тур в підтримку російської мови…

Д.: — Так, тому що ми її підтримували. Тому що в ті часи, якщо пам’ятаєте, була ситуація, коли нам в турі заборонили виступати в кількох містах. Коли після революції 2004 року до влади прийшли псевдо патріоти, диски «Грін Грей» палили біля консерваторії. Тому що ми співали російською. Якщо раніше група виступала практично на всіх святах, нам раптом заборонили це робити.

М.: — У нас в репертуарі є дві прекрасні українські пісні – «Шукаю тебе» і «Хто зна». Справа в тому, що я думаю російською.

Д.:  — Ці пісні ми зробили, щоб віддати  данину поваги до своєї батьківщини.

М.: — Киянин Сікорський створив знаменитий гелікоптер не українською мовою! А мовою інженерії.

Д.: — Це був не епатаж. Ми хотіли «зарубитися» з тими людьми , які одним розчерком вирішували долі. І справа була не в «Грін Грей». Ми тоді вже  були популярні. Справа була в долі тих російськомовних груп, яким практично перекрили кисень. Як, по великому рахунку й сьогодні. Тим, хто співає російською, шлях на радіо закритий.

Скільки ви собі відміряєте часу на сцені?

Д.: — Цього року нам 25 (офіційна дата — 30 травня). Ми вважаємо, що це половина нашого шляху. Рік довгий, день народження ми любимо святкувати в різних містах.

М.: — Тому процес розтягується в часі.

Д.: — Перший концерт — 31 березня в Києві, це акустика для наших друзів, які були з нами з самого початку.

М.: — Це буде така собі зустріч випускників.

Д.: — Это будет встреча друзей. Мы не будем давить на уши какими-то жесткими рифами гитарными. А наоборот, нежненько помурыжим наших друзей, помурыжим былое. Летом собираемся проехать по максимальному количеству фестивалей по Украине, что даст нам возможность собрать всех наших фанатов в разных городах. А дальше пойдет тур. Планируем его на начало сентября. Киевский концерт надеемся сделать во Дворце спорта, думаю, это будет в конце октября – начале ноября. Большой концерт,  «25 лет Грин Грея, 25 хитов Грин Грея», которые прозвучат в программе. Мы хотим сделать ее вместе с артистами, которые шли вместе с нами по жизни 25 лет. С большинством участников мы уже договорились, мы хотели бы привлечь ВВ», ТНМК, Бумбокс, Нойз МС, Децл, каких-то молодых Артем Пивоваров, Дима Монатик, рэпер Ярмак Саша.

М.: — Еще девочки многие изъявляют желание принять участие. Но в основном, конечно, из поп-тусовки.

Д.: — В том числе «Мозги», которые в принципе довольно современно сейчас звучат. Они тоже давно знают и любят ГГ, т.е. практически ребята выросли на нашей музыке. Мы сейчас еще ведем переговоры и с другими артистами.

М.: — Могут быть еще и какие-то сюрпризы.

Д.: — Сюрпризы по-любому будут! Вот этот новый альбом и будет состоять из фитчерингов с нашими друзьям и плюс наши новые композиции. И все – в новом звучании ГГ. Такие наши ближайшие планы.

Интервью: Vika Mura

Источник: http://luxpersons.com

 

Метки

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *